Ентеровірус – група збудників, яка була виявлена відносно недавно. Самі віруси зазвичай виявляються у кишечнику. Вони здатні викликати цілу групу захворювань, абсолютно різних за своєю клінічною картиною. Особливістю збудника є те, що він вражає, як правило, дітей віком від 3-х до 10 років. Дитячі колективи дуже схильні до ентеровірусної інфекції, і у разі спалаху захворювання хворіє до 60% групи. Підтвердженням цього є регулярні спалахи захворювання.
У найважчих випадках відзначаються смерті, що насторожує і зобов’язує серйозно ставитися до цієї патології. Часто збудник знаходиться в організмі вірусоносія, не виявляючись клінічно. При цьому він здатний проникати у зовнішнє середовище та заражати нових людей.
Симптоми ентеровірусної інфекції у дітей
Симптоми ентеровірусної інфекції у дітей можуть змінюватись в залежності від типу вірусу та віку дитини. Зазвичай інфекція починається раптово з високої температури, головного болю, болю в горлі та м’язах, слабкості та втоми. Часто з’являються симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання, діарея та біль у животі. Також можливі шкірні висипання та почервоніння очей. У деяких випадках можуть розвиватися серйозні ускладнення, такі як менінгіт, міокардит, енцефаліт та параліч. Ці симптоми потребують негайного медичного втручання.
Симптоматика може включати:
- Високу температуру
- Головний біль
- Болі у горлі
- М’язові болі
- Слабкість та втома
- Нудоту та блювоту
- Діарею
- Біль в животі
- Шкірні висипання
- Почервоніння очей
- Менінгіт
- Міокардит
- Енцефаліт
- Параліч
Діагностика
Діагностика проводиться шляхом:
- Виділення вірусу з біологічних матеріалів
- Виявлення маркера інфекції
- Визначення генетичних структур вірусу
- Виявлення антигенів
Лікування ентеровірусної інфекції
Активно застосовуються у наші дні препарати інтерферонів. Ці біологічно активні речовини мають значну противірусну активність. Зазвичай вони виробляються клітинами нашого організму у відповідь вплив вірусу. Якщо ж штучно підвищити його вміст у організмі, можна значно поліпшити стан пацієнта.
Імуноглобуліни. Активно їх використовують неонатологи у разі хвороби новонароджених, імунітет яких ще не сформовано. Також показано їх застосування в осіб із імунодефіцитом.
Препарати, що інгібують капсидин. Ці препарати підходять для етіотропної терапії, оскільки розроблені спеціально для боротьби з подібним вірусом. Безперечною його перевагою є висока біодоступність та можливість використання при лікуванні новонароджених дітей.
З метою профілактики захворювання за наявності високого ризику його розвитку показано закапування інтерферону в ніс.
Увага: Ця стаття має інформаційний характер і не замінює професійну медичну консультацію. Для точного діагнозу та лікування завжди звертайтесь до лікаря.
