Інсулінорезистентність — це стан, при якому клітини організму стають менш чутливими до дії інсуліну, гормону, який регулює рівень глюкози в крові. Це може призвести до різних проблем зі здоров’ям, включаючи цукровий діабет 2 типу. У цій статті ми розглянемо що таке інсулінорезистентність, ії причини, діагностику та методи лікування.
Що таке інсулінорезистентність?
Інсулін є білковим гормоном, який виробляється підшлунковою залозою і знижує рівень глюкози в крові. Вуглеводи, спожиті з їжею, розщеплюються до глюкози, що стимулює вивільнення інсуліну. Цей гормон діє як “ключ”, з’єднуючись із рецепторами на клітинах і відкриваючи канали для проникнення глюкози всередину, де вона перетворюється на енергію. Інсулінорезистентність означає, що клітини організму не реагують належним чином на інсулін і не можуть використовувати глюкозу для енергії. Щоб знизити інсулінорезистентність, важливо підтримувати здоровий спосіб життя.
Цей стан змушує підшлункову залозу виробляти більше інсуліну, але без усунення провокуючих факторів система перевантажується. Це призводить до постійно високого рівня глюкози в крові, що може спричинити предіабет, цукровий діабет 2 типу або метаболічний синдром.
Причини інсулінорезистентності
Існує багато факторів, які можуть сприяти розвитку інсулінорезистентності, ось деякі з найпоширеніших:
- Генетика: Схильність до інсулінорезистентності може передаватися у спадок.
- Надлишкова вага та ожиріння: Жирова тканина виробляє гормони, які можуть знижувати чутливість до інсуліну.
- Недостатня фізична активність: Фізичні вправи допомагають організму краще використовувати інсулін.
- Нездорове харчування: Вживання в їжу великої кількості оброблених продуктів, цукру та насичених жирів може погіршити чутливість до інсуліну.
- Порушення гормонального балансу: Деякі стани, такі як синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) та гестаційний діабет, можуть призвести до гормональних порушень, які впливають на чутливість до інсуліну.
- Вік: З віком чутливість до інсуліну природним чином знижується.
- Деякі медикаменти: Прийом певних ліків, таких як кортикостероїди, може підвищити ризик розвитку інсулінорезистентності.
Діагностика інсулінорезистентності
Діагностика інсулінорезистентності включає різні методи:
- Аналіз крові. Вимірювання рівня глюкози та інсуліну у крові.
- Тест на толерантність до глюкози. Оцінка реакції організму на введення глюкози.
- Індекс HOMA-IR. Розрахунок на основі рівня глюкози та інсуліну натщесерце.
- Аналіз HbA1c. Вимірювання середнього рівня глюкози в крові за останні 2-3 місяці.
- Ультразвукове дослідження. Оцінка стану підшлункової залози та печінки.
Інсулінорезистентність можна запідозрити за наступними ознаками: ожиріння за вісцеральним типом, зокрема в області талії, яке утворює так зване “рятівне коло”, а також за критеріями, які включають окружність талії більше 80 см у жінок і більше 94 см у чоловіків, а співвідношення обводу талії до стегон понад 0.8 у жінок та 1.0 у чоловіків. Додатковими ознаками є підвищений артеріальний тиск у межах 130-140/80-90 мм.рт.ст., постійно, підвищений рівень глюкози крові натще (>5.4 ммоль/л) і тригліцеридів (>2.25 ммоль/л), а також наявність стрій і темних плям на шкірі.
Профілактика інсулінорезистентності
Для зниження ризику розвитку інсулінорезистентності важливо дотримуватися таких рекомендацій:
- Здорове харчування. Вживання різноманітної та збалансованої їжі.
- Фізична активність. Щоденна фізична активність протягом не менше 30 хвилин.
- Підтримка нормальної ваги. Регулярний контроль маси тіла та індексу маси тіла (ІМТ).
- Відмова від шкідливих звичок. Уникнення паління та зловживання алкоголем.
- Регулярні медичні обстеження. Раннє виявлення та корекція порушень метаболізму.
Наостанок:
Інсулінорезистентність є серйозною медичною проблемою, яка потребує уваги та своєчасної корекції. Здоровий спосіб життя, правильне харчування та регулярна фізична активність можуть допомогти знизити ризик розвитку цього стану та поліпшити якість життя. Регулярні медичні обстеження дозволяють виявити проблему на ранніх стадіях і вжити необхідних заходів для її корекції.
